Звернення до незнайом**

 

Пробечте, останні дні заставили збитись зі свого статусу. Самотність в інтернеті — ілюзорна. Я ніколи не вела нічого схожого й правильно робила. На веб-сторінці ти наче напівздохлий вовк серед безкрайого поля, а всі довкола — різного роду дикі пташки… Одні просто пролітають і не бачать, інші — клюють, треті — не звертають увагу, четверті гадять, п’яті, десяті, тридцяті… і НІХТО не хоче подарувати передсмертного спокою, що так бажаний тварині…

Мені, покусаній Амурами, хотілося писати знову про свою гіркоту… хотілось писати багато… але ти підслуховуєш, ти ПСУЄШ мої бажання.

Від сьогодні забуваю м’якість. Від сьогодні продовжуватиму писати ТІЛЬКИ в стилі затятого лінгвіста.
п.с. Шкода. Я хотіла по-іншому(