Нестерпно…

Хочу зараз написати щось подібне на сторінку зі щоденника… вести його я не буду, бо терпіння й дуреньковатості не вистачить, просто надто багато факторів щодня сугестують до висловлення… а ці мої думки, вагітні(не ©) ненавистю до правописної неосвіченості, скоріше, нікому, крім нетбука, і не будуть цікавими, хоча… буде видно.


Побачила сьогодні «в контакті» (справді, де ж ще?!_хD) посилання на збірочку юних графоманів, де 4 нещасні сторінки вкриті надрукованими думками мого знайомого. Зважаючи, що він вчиться далеееко не на літтворчості й практично не має стосунку до СУЛМ як дисципліни, то ці такі наміри цілком похвальні… йому-то дифірамби поспівати можна не тільки за це, але я ж то палкий ЛІНГВІСТ_хD! Одраазу біля того посилання номіновано якусь «лєву» рецензистку, типу свіжоспечену (аааа… набридли вони!) поетичку. Та щоб ти скисла! Як людині може бути не соромно редагувати чиїсь текстики, якщо в тобі атрофувалися знання орфографії з пунктуацією?! Як вже контекстно згадувала, мені настільки в’їлися в печінку ці писульчаки(©), що прочитання цілої книжечки було б самознущанням, але знайомого поважаю, захоплююсь його активністю (інколи й альтруїстичною), тому оминути не могла. Не знаю, чи попаскудила ця «поетеса» сам виклад досить таки примітивних, імхо, фабул (хоч цілком віртуозно закутаних тропами в романтичні обгортки), оскільки саме цим, як підказує власний досвід, займаються так звані редактори, але за «роботу» над помилками, шановна, я б тобі повідрізала нігті. Не буду акцентувати на дрібненьких і простимих для ока ТФ ляпсусах (типу написання прийменників у\в перед наступними словами з початковими в-, льв-, св-,) і наводити цитовані приклади, щоб ти часом не зрозуміла, чия я знайома, й, не дай Бог, не почала гніватися на нормальних людей, але правило написання частки «не» з прикметниками зараз тобі дослівно звідкись передрукую… о, лови:

ОКРЕМО:

  • — якщо не вживається для заперечення наявності ознак предмета: не веселий хлопець, а сумний;
  • — якщо між не і прикметником-присудком за змістом речення можна вставити слова є, був, була тощо: Після дощу капелюх не потрібний (не буває потрібний). (Нар. творч.);
  • — якщо прикметники мають пояснювальні слова з ні або далеко, аж ніяк, зовсім: нікому не відомий, далеко не приємний»

Для тебе друге правило. Дорогенька, я в жодному разі не осуджую тебе і твої діяння (хоча зі всіх сил фільтрую думки, щоб графічно не проскочила якась обсценна), просто прошу, щоб не називалася ніколи…чуєееш? НІКОЛИ!!!… рецензистом, курко ти необскубана!


Щоб мій «тортик» не залишився без вишеньки зверху, хочу підкинути невеличку пораду. Скоріше, це навіть прохання: любі нездари, не чіпайте СУЛМ, навіть не дихайте в ту сторону, вона й так страждає від Азарова, Королевської і половини Верховної Ради. Записуйте свої «шедеври», якщо так хочете популяризиувати, на диктофон, щоб ТФ не прийшлося купувати валер’янку і сильніші окуляри.

 

Хочу зараз написати щось подібне на сторінку зі щоденника… вести ж то його я не буду,
ботерпіння й дуреньковатості не вистачить, просто надто багато факторів щодня сугестують до
висловлення… а ці мої думки, вагітні(не ©) ненавистю до правописної неосвіченості, скоріше,
нікому, крім нетбука, і не будуть цікавими, хоча… буде видно.
Побачила сьогодні «в контакті» (справді, де ж ще?!_хD) посилання на збірочку юних графоманів, де
4 нещасні сторінки покриті надрукованими думками мого знайомого. Зважаючи, що він вчиться
далеееко не на літтворчості й практично не має стосунку до СУЛМ як дисципліни, то ці такі наміри
цілком похвальні… йому-то дефірамби поспівати можна не тільки за це, але я ж то палкий
ЛІНГВІСТ_хD! Одраазу біля того посилання номіновано якусь «лєву» рецензистку, типу свіжоспечену
(аааа… набридли вони!) поетичку. Та щоб ти скисла! Як людині може бути не соромно редагувати
чиїсь текстики, якщо в тобі атрофувалися знання орфографії з пунктуацією?! Як вже контекстно
згадувала, мені настільки в’їлися в печінку ці писульчаки(©), що прочитання цілої книжечки було б
самознущанням, але знайомого поважаю, захоплююсь його активністю (інколи й альтруїстичною), тому
оминути не могла. Не знаю, чи попаскудила ця «поетеса» сам виклад досить таки примітивних, імхо,
фабул (хоч ціллком віртуозно закутаних тропами в романтичні обгортки), оскільки саме цим, як
підказує власний досвід, займаються так звані редактори, але за «роботу» над помилками, шановна,
я б тобі повідрізала нігті. Не буду акцентувати на дрібненьких простимих для ТФ ока ляпсусах
(типу написання прийменників у\в перед наступними словами з початковими льв-, тв-, св-,)і
наводити цитовані приклади, щоб ти часом не зрозуміла, чия я знайома, й, не дай Бог, не почала
гніватися на Сашку (який я конспіратор, правда_хD?), але правило написання частки «не» з
прикметниками зараз тобі дослівно звідкись передрукую… о, лови: «ОКРЕМО: — якщо не вживається
для заперечення наявності ознак предмета: не веселий хлопець, а сумний; — якщо між не і
прикметником-присудком за змістом речення можна вставити слова є, був, була тощо: Після дощу
капелюх не потрібний (не буває потрібний). (Нар. творч.); — якщо прикметники мають пояснювальні
слова з ні або далеко, аж ніяк, зовсім: нікому не відомий, далеко не приємний». Для тебе друге
правило. Тепер задумайся, чи правильно там «Несліпий» написано, воно ж частина предикативного
центру. Дорогенька, я в жодному разі не осуджую тебе і твої діяння, просто прошу, щоб не
називалася ніколи…чуєееш? НІКОЛИ!!!… рецензистом, курко ти необскубана!
Щоб мій «тортик» не залишився без вишеньки зверху, хочу підкинути невеличку пораду. Скоріше, це
навіть прохання: любі нездари, не чіпайте СУЛМ, навіть не дихайте в ту сторону, вона й так
страждає від Азарова, Королевської і половини Верховної Ради. Записуйте свої «шедеври», якщо так
хочете популяризиувати, на диктофон, щоб ТФ не прийшлося купувати валер’янку і сильніші окуляри.

 

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*